Поради батькам
- Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
- Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Наголошуйте на її сильних властивостях.
- Не соромтеся проявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
- Не забувайте про тактильний контакт. Не бійтеся “залюбити” своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
- Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання й осуду.
- Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність і бездоглядність. Установіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато, лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.
- Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінок: “Ти поганий”; “Ти брехливий”; “Ти злий”. Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: “Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка), надалі ти не повинен так робити”.
- Намагайтеся впливати на дитину проханням — найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові та можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І лише в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Покарання має відповідати вчинку, а дитина повинна розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але варто пам’ятати про те, що фізичне покарання — це найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — пробачений. Сторінку перегорнуто. І про старі гріхи жодного слова! Дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження.
- Не забувайте, що шлях до дитячого серця лежить через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні знання, навички, поняття про життєві правила і цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
- Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, сутність заборон й обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття і переживання, тлумачити свою поведінку та інших людей.
- Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки — день варто завершувати читанням доброї, розумної книжки.
- Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
- Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
- Відвідуйте разом театри, музеї (спочатку достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.
- Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
- Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
- Пам’ятайте! Діти не повинні реалізовувати те, що не склалося у вас.
- Замість звинувачень, сарказму, дорікань опишіть проблему.
Коли дорослий описує проблему, не вдаючись до звинувачень або нарікань , діти з більшою готовністю починають поводитись відповідально (замість “Маша, ти така необережна! Подивися, що ти наробила!” – можна сказати “Маша, фарба на підлозі”). - Замість звинувачень, докорів, принизливих зауважень дайте інформацію.
Коли дорослий дає інформацію, не ображаючи дітей, вони з більшою готовністю змінюють поведінку (замість “Що це ти робиш? Хто тобі дозволив псувати стіл?” – можна сказати “Стіл не для того, щоб на ньому писати. Пишуть на папері”) - Замість наказів, похмурих погроз запропонуйте вибір.
Погрози і накази змушують дітей відчувати себе безпорадними або ображатися. Вибір відкриває дорогу до нових можливостей.
“Подивися, що я зробила! … (дівчинка побудувала вежу з кубиків)”.Реакція дорослого замість “Хіба ти мене не чула? Зараз час прибирання. Негайно склади кубики!” – можна сказати “Яка висока вежа! Впевнена, тобі вона дуже подобається. А тепер склади кубики на полицю або в коробку”. - Замість погроз, нотацій, звинувачень скажіть це словом.
Діти не люблять нотації і довгі пояснення. Одне слово або жест змусять їх замислитися над проблемою і знайти спосіб її вирішення (замість “Куди це ти йдеш без піджака? На вулиці холодно. Ти хочеш застудитися?” – можна сказати “Саша, твій піджак!”). - Замість сарказму, докорів, не називайте імен розкажіть про свої почуття.
Коли дорослий говорить про свої почуття, не звинувачуючи і не лаючи дітей, вони прислухаються до його слів і поводяться відповідально (замість “Я що, схожа на дерево? Чи не висне на мені. Чи не приставай!” – можна сказати “Коли хто небудь на мені висне, у мене болить спина”). - Напишіть або намалюйте те, що хочете сказати.
Діти часто пропускають повз вуха слова дорослих, але запам’ятовують намальоване або написане для них (напис поруч з брудною кліткою кролика “Я вже не можу дихати! Будь ласка, прибери в моїй клітці. Твій кролик, Піт”; для нечитаючих дітей можна намалювати малюнок такого ж змісту). - Замість нарікань спробуйте говорити іншим голосом або з акцентом.
Замість “Подивіться-но на цей бруд! Ви – просто стадо свиней! Огидно!” – можна сказати ГОЛОСОМ французької покоївки “О, мон амі! Сміття стільки, де ми вечеряти?! Ні, ні, ні, ні … Це треба негайно прибирати!”, ГОЛОСОМ ганстера “Що за базар, хлопці? Зберіть весь цей мотлох, а то у вас будуть великі проблеми!”, ГОЛОСОМ РОБОТА “Все … іграшки … книжки … черевики … бананова шкірка … повинні … зникнути … до … вечері”.
Шахи – це один з елементів розумової культури
писав великий педагог В.Сухомлинський. І, правда, вже давно психологами доведено необхідність навчання малюка цій захоплюючій і інтелектуальній грі.
Навчання шахів можна починати з 2-х, 3-х років. Правда, в такому віці шахи втрачають своє первісне призначення і зміст: з гри інтелектуальної, розвиваючої мислення і пам’ять, шахи перетворюються в гру розважальну. Дитина з таким же успіхом може проводити нехитрі маніпуляції і з іншими фігурками.
Більш осмисленої і результативною гра стає на більш пізньому етапі, коли дитині виповнюється 4 роки. У цьому віці процеси мислення ще формуються. Найбільш значущим етапом формування мислення є вік 7-12 років. Саме в цей період активність головного мозку настільки висока, що дитина з легкістю засвоює все, що йому пропонується.
Взагалі, шахи відносяться до інтелектуальних ігор, а всі інтелектуальні ігри, як відомо, розвивають пам’ять, логічне мислення, уважність.
Крім цього, малорухливі інтелектуальні ігри також розвивають посидючість, чого часом не вистачає багатьом дітям, особливо у віці 6-8 років, коли у дитини починається новий етап в житті. Гіперактивність дитини в школі породжує численні проблеми, які позначаються і на формуванні її психо-емоційного фону, і на її навчальному процесі.
Не менш важлива для дитини і здатність самостійно приймати рішення в умовах невідомого результату.
Шахи – надзвичайно корисна гра, оскільки вирішує відразу кілька важливих завдань. Так, шахи розвивають не тільки логічне мислення і пам’ять, але також розвиває і просторове мислення, винахідливість.
Також шахи допомагають дитині стати більш посидючим, уважним, цілеспрямованим. Гра в шахи, навіть на ранніх етапах розвитку вашого малюка, ні в якому разі не зашкодить, а навпаки сприятиме більш гармонійному і всебічному розвитку особистості вашої дитини. В дитячому садочку “Чудо -клуб” заняття шахами проводяться з дітьми старшого дошкільного віку.
Задайте нам питання
Якщо у вас є якісь питання щодо виховання, розвитку дитини – напишіть нам. Ми обов’язково знайдемо найкраще рішення саме для Вас!
